СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
НА́РОЧНИЙ
, а, е.
Який виконує певне доручення, повідомляє про що-небудь і т. ін.
Запорожцям на Січ послав
[Богдан Хмельницький]
з нарочним своїм посланцем .. листа
(П. Загребельний)
;
// 
у знач. ім. на́рочний,
ного,
ч.
Посланець із терміновим дорученням, донесенням, повідомленням і т. ін.; гонець, кур'єр
.
З години на годину, як повідомив нарочний, має прибути з Немирова яничарський загін
(В. Малик)
;
Нарочного відразу ж було відправлено в Брацлав, він мав наказ генерал-губернатора приготувати екіпаж для нагальної потреби
(Валерій Шевчук)
.