СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-13(А-ПОКІ́РНО)
?
НАРО́КОМ
, присл., розм.
1
.
Навмисне, з певною метою, спеціально
.
[
Лисецький
:]
На Саву тепер наріка
[пан]!
.. Каже, мов сей Сава нароком прийшов, щоб до нас присусідиться та взнавать про наше!
(М. Костомаров)
;
– Чи ти вже мене узявсь нароком занапастити..?
(Марко Вовчок)
;
Лотоків я не заставлю, Ще й нароком так підправлю, Щоб вода з крутих коліс Кипнем рвалася, як біс
(Я. Щоголів)
.
2
.
Жартома, жартуючи
.
Ти, козаче-заволока, Любиш мене ти нароком
(П. Чубинський)
.