СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
НАРОДОЛЮ́БЕЦЬ
, бця, ч.
Той, хто любить народ
.
Хіба, мовляв, мало наших покійних народолюбців, котрих слід пом'янути збірниками
(Панас Мирний)
;
Російські та українські революціонери-демократи бачили в ньому
[Т. Г. Шевченку]
те, чим він саме був: великого народолюбця, правдолюбця, непримиренного борця проти соціального та національного гніту
(М. Рильський)
;
Народ, наш народ, про який ми піклуємося. Ми любимо народ, ми народолюбці
(Р. Андріяшик)
.