НАРОДИ́ТИ
див.
наро́джувати
.НАРО́ДЖУВАТИ
, ую, уєш, недок., НАРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док.
1
. кого.
Давати життя кому-небудь під час пологів
. – Пам'ятай, Уляно, що й вовчиця народжує дітей своїх, і зростають вони вовками на землі
(О. Довженко)
;Його Стефа була жiнкою плодовитою: щороку народжувала йому то доньку, то сина, а якогось разу – близнят
(Р. Федорів)
;Вже народила Ганна мені сина Тимоша й дочку Катрю, вже й другого сина Юраська подарувала, а я все не міг пристати надовго до своєї домівки
(П. Загребельний)
;Цуцики, що їх народила собака на прізвисько Бейбі (також відома як Бейбі-собака), вже почали потроху вилазити з виділеного їм короба
(Любко Дереш)
;//
розм.
Ставати батьком
.Хлопець повернеться у світ, якому потрібні такі молоді й сильні, щоб народжувати дітей, будувати доми і захищати цю землю від ворога
(Г. Пагутяк)
.2
. кого, що, перен.
Давати початок чому-небудь, створювати що-небудь, бути причиною появи когось, чогось
. У спеку, в сніг – не легко нам Нове народжувати місто
(І. Нехода)
;Багатоголосся юрби народжувало особливий вокзальний шум
(Ю. Покальчук)
;Знання історії народжувало повагу до своїх великих предків, що були сильні духом, благородні, добрі душею
(М. Слабошпицький)
;Народна українська мова народила шевченківську літературну мову
(Ю. Смолич)
;//
Пробуджувати, зумовлювати що-небудь
.Ця думка народжувала в його душі страшний біль, розпалювала ненависть до тієї несправедливості, якої, проте, не можна обійти
(Григорій Тютюнник)
;Пісня відриває душу Терентія від щоденної колотнечі, народжує сум біля серця
(М. Стельмах)
.3
. перев. док., що і без прям. дод., розм.
Давати багато плодів, великий урожай
. Незграбна та розтріскана, Щороку Ти
[яблуне]
яблука народжуєш мені(В. Коротич)
;То мати наумисне такі товсті нитки виводили, бо у нас сього року дуже коноплі були народили
(Номис)
;Квітне багряно садок молодий, – Гілка розпукла народить плоди
(М. Шпак)
.