СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
НАРОБЛЯ́ТИ
НАРО́БЛЮВАТИ
, юю, юєш, НАРОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАРОБИ́ТИ, роблю́, ро́биш; мн. наро́блять; док.
1
.
чого, що.
Робити, створювати велику кількість чого-небудь
.
Дідусь за вечір нароблював для онучат різних свистків: з гусячого пера, клена, калини, акації, бузини...
(з мемуарної літ.)
;
Од споконвіку і донині Ховалась од людей пустиня, А ми таки її найшли. Уже й твердині поробили .. Всього наробимо колись!
(Т. Шевченко)
;
Нароблять
[кріпаки]
човнів; в темну-темну ніч спустять їх у рів на воду ще й позв'язують
(Панас Мирний)
;
Багато наробив він
[батько]
хліба, багатьох нагодував, урятував од води, багато землі переорав, поки не звільнився від свого смутку
(О. Довженко)
;
Буковинець-перекладач запевняв, що вони тепер нароблять багато малих підків спеціально для руських коней
(О. Гончар)
;
// 
Виготовляти що-небудь у великій кількості
.
Ой, виорю нивку широкую Та посію хмелю високого, Та нароблю пива солодкого
(з народної пісні)
;
Люди .. позбирали виноград, наробили вина
(І. Нечуй-Левицький)
;
Роги в лося величезні та розложисті – гребінців із них можна наробити, ну, може, не вагон, а таки чималенько
(Остап Вишня)
.
2
.
тільки док., що.
Зробити щось погане, неприємне, варте осуду; накоїти, натворити чого-небудь
.
– Доню моя, Що ти наробила?.. Оддячила!..
(Т. Шевченко)
;
– Ой, що ж я, проклята, наробила, – я ж тебе, Зінечку, струїла!..
(Б. Грінченко)
;
– Ах ти ж, брате мій! А!.. – побивався дідусь, підіймаючи на руки онука. – Що наробили поганці!
(С. Черкасенко)
;
Не встиг ще й ложки вмочити, як батько: – То що ви там наробили в степу? Які там копи порозтягали?
(А. Головко)
;
– Що це ви, діточки, наробили? Шкіра на ногах, як рілля, чорна, потріскалась. Гляньте, кров з ранок повиходила!
(К. Гриб)
.
3
.
тільки док., чого, у сполуч. зі сл.
лихо
,
сором
,
зло
,
шкода
,
неприємність
і т. ін.
Заподіяти те або спричинитися до того, що назване зазначеним іменником
.
Невеликії три літа Марно пролетіли... А багато в моїй хаті Лиха наробили
(Т. Шевченко)
;
Вижене він скотину, сяде під вербою, .. а про корів і байдуже; розпустить їх, а вони в жита, шкоди нароблять...
(О. Кониський)
;
– Пам'ятайте про нашу умову і не підходьте близько до муру, не наробіть собі неприємностей
(Ю. Смолич)
;
– Поки не почую від тебе, що мої попереджені, не будуть хвилюватися, не нароблять дурниць – з місця не зійду
(А. Кокотюха)
.
Роби́ти (зчиня́ти, справля́ти) / зчини́ти (спра́вити) га́лас (крик, го́мін і т. ін.) <Нароби́ти га́ласу (кри́ку, го́мону і т. ін.)>
(1)
 
Нароби́ти кло́поту
кому
спричинити що-небудь неприємне комусь, внести неспокій, тривогу
.
– А щоб ти не діждав вже довіку меду й покуштувати, лихий патлачу! – проклинав дід
[ведмедя].., –
бач якого наробив клопоту та шкоди!
(Марко Вовчок)
;
[
Молодиця
:]
Щоб уже він
[чоловік],
клятий, сам посатанів, як такого мені лиха та клопоту наробив!
(Панас Мирний)
;
(2)
 
Нароби́ти сла́ви
ославити кого-небудь
.
Та що ж Синиця?.. Та мовчить! І запалить – не запалила
[море],
А тільки слави наробила Та з сорому й сховалася кудись
(Л. Глібов)
;
От, прийде Олександра, вижене її з хати, наробить слави на ціле життя, і минеться щастя, мов сон хороший, і поб'є її недоленька, мов мороз квітку...
(М. Коцюбинський)
;
(3)
 
Нароби́ти смі́ху (смі́шків)
з кого
показати себе або кого-небудь у смішному вигляді
.
Не поженихався ні трохи, а сміху з себе наробив
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
Зять довідався, що протопопша наробила смішків з його тещі, й більше не пустив Онисі на ярмарок
(І. Нечуй-Левицький)
;
Не діставати ж з кишені диплом геолога й не носитися з ним, як із писанкою. Дивіться, мовляв, з ким справу маєте! Тільки сміху наробиш
(І. Білик)
;
(4)
 
Нароби́ти ха́ле́пи
наробити біди, неприємностей
.
[
Бичок
:]
Ну, наробив я халепи, ускочив аж по самісінькі вуха!
(М. Кропивницький)
;
(5)
 
Нароби́ти ше́лесту
зчинити метушню, гамір
.
Макара обійняв неспокій. Чого доброго, Мусій Гичка може з свого спостережного пункту примітити постать, що тиняється навколо загороди, і ще наробить шелесту
(С. Добровольський)
;
Повернувся з чергування, наробив шелесту на всю заставу, тупав, грюкав, потім став трахкати дверцятами своєї тумбочки просто під вухом у Яковенка
(П. Загребельний)
;
(6)
 
Нароби́ти шу́му
привернути до себе загальну увагу, стати предметом обговорення, дискусій і т. ін
.
Ми й так іздуру шуму наробили – Горохове опудало убили
(П. Воронько)
;
Шуму наробив би
[Алі]
чимало, та й поранитись міг. I хто зна, чи не потрапив би до рук охоронців або й собакам на розправу!
(Ю. Логвин)
;
– Ти ось поїхав, наробив шуму на весь район, а чого добився? Того, що права в тебе забрали
(В. Шкляр)
.