СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
НАРОБИ́ТИСЯ
, роблю́ся, ро́бишся; мн. наро́бляться; док., розм.
Багато, досхочу попрацювати
.
– Як тихо... – думав собі Зінько .. – І добре жити під тими тихими вербами, усмак наробившись, усмак і відпочивши!
(Б. Грінченко)
;
Веселіше на душі стає, як наробишся!
(К. Гордієнко)
;
– Якось навесні позичив Яць коней і виїхав із своєю Паранькою в поле орати. Під полудне, вважай, виїхав, коли порядні ґазди вже го-го як наробилися
(І. Нижник)
;
– Сідай, Павле Івановичу, ще наробишся сьогодні...
(В. Єшкілєв)
;
// 
Стомитися від надмірної роботи
.
[
Дід Северин
:]
Наробиться, на сонці напечеться, насилу ноги додому приволоче
[приволочить];
тільки ж вулиця загомонить, то де тая в його й сила візьметься: так немов і не ходило й не робило
(С. Васильченко)
;
Ходять зажурені люди. Як наробились їх стомлені руки, як наносилися спини!
(М. Драй-Хмара)
;
Де він не робить, як він не наробиться, а увечері таки прийде до неї
(М. Стельмах)
.