НАРОБИ́ТИ

див.

наро́блювати

НАРО́БЛЮВАТИ

, юю, юєш, НАРОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАРОБИ́ТИ, роблю́, ро́биш; мн. наро́блять; док.

чого, що.

Робити, створювати велику кількість чого-небудь

Дідусь за вечір нароблював для онучат різних свистків: з гусячого пера, клена, калини, акації, бузини...

(з мемуарної літ.)

;

Од споконвіку і донині Ховалась од людей пустиня, А ми таки її найшли. Уже й твердині поробили .. Всього наробимо колись!

(Т. Шевченко)

;

Нароблять

[кріпаки]

човнів; в темну-темну ніч спустять їх у рів на воду ще й позв'язують

(Панас Мирний)

;

Багато наробив він

[батько]

хліба, багатьох нагодував, урятував од води, багато землі переорав, поки не звільнився від свого смутку

(О. Довженко)

;

Буковинець-перекладач запевняв, що вони тепер нароблять багато малих підків спеціально для руських коней

(О. Гончар)

;

Виготовляти що-небудь у великій кількості

Ой, виорю нивку широкую Та посію хмелю високого, Та нароблю пива солодкого

(з народної пісні)

;

Люди .. позбирали виноград, наробили вина

(І. Нечуй-Левицький)

;

Роги в лося величезні та розложисті – гребінців із них можна наробити, ну, може, не вагон, а таки чималенько

(Остап Вишня)

тільки док., що.

Зробити щось погане, неприємне, варте осуду; накоїти, натворити чого-небудь

– Доню моя, Що ти наробила?.. Оддячила!..

(Т. Шевченко)

;

– Ой, що ж я, проклята, наробила, – я ж тебе, Зінечку, струїла!..

(Б. Грінченко)

;

– Ах ти ж, брате мій! А!.. – побивався дідусь, підіймаючи на руки онука. – Що наробили поганці!

(С. Черкасенко)

;

Не встиг ще й ложки вмочити, як батько: – То що ви там наробили в степу? Які там копи порозтягали?

(А. Головко)

;

– Що це ви, діточки, наробили? Шкіра на ногах, як рілля, чорна, потріскалась. Гляньте, кров з ранок повиходила!

(К. Гриб)

тільки док., чого, у сполуч. зі сл.

лихо

сором

зло

шкода

неприємність

і т. ін.

Заподіяти те або спричинитися до того, що назване зазначеним іменником

Невеликії три літа Марно пролетіли... А багато в моїй хаті Лиха наробили

(Т. Шевченко)

;

Вижене він скотину, сяде під вербою, .. а про корів і байдуже; розпустить їх, а вони в жита, шкоди нароблять...

(О. Кониський)

;

– Пам'ятайте про нашу умову і не підходьте близько до муру, не наробіть собі неприємностей

(Ю. Смолич)

;

– Поки не почую від тебе, що мої попереджені, не будуть хвилюватися, не нароблять дурниць – з місця не зійду

(А. Кокотюха)

Роби́ти (зчиня́ти, справля́ти) / зчини́ти (спра́вити) га́лас (крик, го́мін і т. ін.) <Нароби́ти га́ласу (кри́ку, го́мону і т. ін.)>

див.

роби́ти

◇

(1)

Нароби́ти кло́поту

кому

–

спричинити що-небудь неприємне комусь, внести неспокій, тривогу

– А щоб ти не діждав вже довіку меду й покуштувати, лихий патлачу! – проклинав дід

[ведмедя].., –

бач якого наробив клопоту та шкоди!

(Марко Вовчок)

;

[

Молодиця

Щоб уже він

[чоловік],

клятий, сам посатанів, як такого мені лиха та клопоту наробив!

(Панас Мирний)

;

(2)

Нароби́ти сла́ви

–

ославити кого-небудь

Та що ж Синиця?.. Та мовчить! І запалить – не запалила

[море],

А тільки слави наробила Та з сорому й сховалася кудись

(Л. Глібов)

;

От, прийде Олександра, вижене її з хати, наробить слави на ціле життя, і минеться щастя, мов сон хороший, і поб'є її недоленька, мов мороз квітку...

(М. Коцюбинський)

;

(3)

Нароби́ти смі́ху (смі́шків)

з кого

–

показати себе або кого-небудь у смішному вигляді

Не поженихався ні трохи, а сміху з себе наробив

(Г. Квітка-Основ'яненко)

;

Зять довідався, що протопопша наробила смішків з його тещі, й більше не пустив Онисі на ярмарок

(І. Нечуй-Левицький)

;

Не діставати ж з кишені диплом геолога й не носитися з ним, як із писанкою. Дивіться, мовляв, з ким справу маєте! Тільки сміху наробиш

(І. Білик)

;

(4)

Нароби́ти ха́ле́пи

–

наробити біди, неприємностей

[

Бичок

Ну, наробив я халепи, ускочив аж по самісінькі вуха!

(М. Кропивницький)

;

(5)

Нароби́ти ше́лесту

–

зчинити метушню, гамір

Макара обійняв неспокій. Чого доброго, Мусій Гичка може з свого спостережного пункту примітити постать, що тиняється навколо загороди, і ще наробить шелесту

(С. Добровольський)

;

Повернувся з чергування, наробив шелесту на всю заставу, тупав, грюкав, потім став трахкати дверцятами своєї тумбочки просто під вухом у Яковенка

(П. Загребельний)

;

(6)

Нароби́ти шу́му

–

привернути до себе загальну увагу, стати предметом обговорення, дискусій і т. ін

Ми й так іздуру шуму наробили – Горохове опудало убили

(П. Воронько)

;

Шуму наробив би

[Алі]

чимало, та й поранитись міг. I хто зна, чи не потрапив би до рук охоронців або й собакам на розправу!

(Ю. Логвин)

;

– Ти ось поїхав, наробив шуму на весь район, а чого добився? Того, що права в тебе забрали

(В. Шкляр)