НА́РІЗНО
, присл.
Окремо, осторонь від інших
. Погляд його
[Чіпки]
впав на одного чоловіка. Нарізно стояв він під парканом, зажурений, похнюплений(Панас Мирний)
;Старі, трухляві копили зламались, васаг лежав нарізно від санок
(М. Коцюбинський)
;//
Не разом, порізно
.Виїхавши нарізно з усією “оказією”, панове молодці з'їхалися в степу в трьох милях за містом Чигирином, коло Попового байраку
(М. Грушевський)
;Повертаючись додому, Тоня й Віталій сиділи в кузові нарізно, в протилежних кутках
(О. Гончар)
;//
Неодночасно, у різний час
.Стали навіть обідати нарізно: мати з Палазею рано.., а зять з Надезею пізно, опівдні
(І. Нечуй-Левицький)
;Підвечерював Дмитро Іванович сам .. Так уже в них повелося, що майже завжди їли нарізно
(Ю. Мушкетик)
.