НА́РІЗНИЙ
, а, е.
Окремий, поодинокий, не пов'язаний з іншими
. Директор мусів одставить Антона од цієї роботи Геркулеса в Омфали й приставив його до роботи на місці в фабриці, нарізному, опрічньому
[опрічному]
од робітників(І. Нечуй-Левицький)
;Тихович не знав уже, як покласти кінець тій прикрій сцені, коли враз почув, що в юрмі починає притихати, а серед нарізних покликів молдуван співучий голос пана писаря бере гору над затихаючою бурею
(М. Коцюбинський)
;//
Інший, не той самий; різний (у 2 знач.)
.Кожному упала нарізна дорога, – Смілому багата, смирному убога
(Я. Щоголів)
;Отож нарізними підемо ми шляхами, І тінь ненависті, що впала поміж нами, Хай упаде тепер на наших ворогів
(М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича)
.