СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-13(А-ПОКІ́РНО)
?
НА́РІВНО
, присл.
1
.
На рівні частини, в однаковій кількості; порівну
.
Умовились
[звірі]
гуртом робити Облаву потайну, І хто добуде що – все нарівно ділити
(Л. Глібов)
;
– Треба, щоб всім нарівно, а ви як інтелігенту – дак що лучче, а нам, мужикам, – що гірше
(В. Винниченко)
;
Вона нагнулася й повну жменю вирвала рослих стебел льону. Розділила нарівно в обидві руки
(Іван Ле)
;
Мабуть, ти не розумієш, що нема в світі гіршого, як позбутися друга, на якого мав надію, з яким збирався ділити нарівно і радості, й печалі?
(Б. Левін)
.
2
.
Так само, однаково
.
Усякий зна сю правду, одначе усяк бреше. Не нарівно: один бреше на усі заставки, інший бреше потрішку
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
Про любов і розлуку нарі#вно Просить серце солдата в бою
(А. Малишко)
.