СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
НАРИХТУВА́ТИ
НАРИХТО́ВУВАТИ
, ую, уєш, недок., НАРИХТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що і без прям. дод., розм.
1
.
Приготовляти, підготовляти що-небудь; рихтувати (у 1 знач.)
.
Тимофій обережно виніс з горниці .. великого грамофона і коробку пластинок, одімкнув, став нарихтовувати
(Дніпрова Чайка)
;
Марія гірко оплакувала сина, нарихтувала йому торбу коржів, ковбас та всякої всячини
(У. Самчук)
;
– Знаєш, які в нас неподобства бувають? Забуває орач сам доглянути плуга, бо сьогодні оре одним, а завтра другим. Треба перевірити, нарихтувати реманент
(М. Стельмах)
;
– Я тут, хе, маю дещо, жінка звечора повну торбу нарихтувала. Гадаю, вистачить обом шлунки загодити
(І. Нижник)
.
2
.
Націлювати, наводити на що-небудь
.
Велів гармати нарихтувати, на Вирвин город стріли пускати
(Сл. Б. Грінченка)
.