НАРИВА́ТИСЯ
, а́юся, а́єшся, недок., НАРВА́ТИСЯ, ву́ся, ве́шся, док., розм.
1
. на кого – що.
Несподівано, випадково зустрічатися, стикатися з ким-, чим-небудь (перев. небажаним)
. Його очі були геть божевільні, як у людини, котра довгий час перебувала під обстрілом, ходила в розвідку, наривалася на засідки
(Л. Кононович)
;[
Геся
:]
Будь, Соню, дуже, дуже обережна. В квартиру й на хвилину не заходь, бо можна знов на засідку нарватись(С. Голованівський)
;Володя йшов попереду .. Сторожко позирав довкола: не нарватися б на німців...
(В. Малик)
.2
. на що.
Те саме, що наража́тися 2
. Подія зі смертю коронного полковника від рук сліпого кобзаря не обіцяла нічого хорошого, і нариватися в місті на лихо ніхто не мав наміру
(Іван Ле)
;Ще не раз в той день наривався Микола на різні неприємності
(Ю. Збанацький)
;Новиков .. усе своє життя добровільно наривається на неприємності й небезпеки
(Р. Іваничук)
;Ви не повинні були відмовлятися ні в першому випадкові, ні в другому, щоб не нарватися на публічний скандал
(В. Домонтович)
.3
. перев. док.
Несподівано, раптово з'являтися, прибувати і т. ін.
Лучилося на його біду, що якраз на той час нарвався інспектор: риючись у шкільних паперах, він побачив записані гроші й став питати Райка, де вони
(С. Васильченко)
;– Скидай тут одежу і притримуй ручку, щоб ніякий дідько з лікарні не нарвався .. – Ви що, тут, на ґанку, переодягатись будете?
(М. Стельмах)
.