НАРИВА́ТИ
1
, а́ю, а́єш, недок., НАРВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., чого, що.
1
. Рвучи, збирати яку-небудь кількість чогось
. Гармаші наривали червоних маків повні жмені, часом дарували їх зустрічним дівчатам і дітям і тішилися самі, як діти
(І. Багряний)
;На доброму житі нажинала
[Катерина Чумак]
півтори копи, наривала по двісті снопів кучерявого гороху(М. Стельмах)
;Я їв. Наривав повну жменю ягід, висипав у рот і жував, тільки зернятка тріщали на зубах
(І. Кирій)
;[
Настуся
:]
Не буду танцювать, Поки барвінку не нарву Та не заквітчаюсь(Т. Шевченко)
;Він нарвав тоді інжиру з дерева
(А. Кримський)
;Уже Оленка гороб'ячого щавлю нарвала на борщ
(К. Гордієнко)
;//
Зриваючи, складати, робити що-небудь
.Мати .. нарвала букет квітів на своїй клумбі
(О. Донченко)
;Марківна поклала в сіточку пляшку з молоком, свіжоспечені пиріжки й, завагавшись хвилину та важко зітхнувши, нарвала на балконі й маленький букет з петуній та красольок
(Б. Антоненко-Давидович)
.2
. Рвучи що-небудь, подрібнювати на маленькі частинки
. Довгими зимовими вечорами жінки ткали доріжки: спочатку наривали дранки, змотували її в клубки, а потім вже бралися за верстат
(з мемуарної літ.)
;Бабуся дістала із скрині сувій найтоншого ситцю, з якого нарвала дитинчаті пелюшок
(із журн.)
.