СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
НАРИВА́ТИ
1
, а́ю, а́єш, недок., НАРВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., чого, що.
1
.
Рвучи, збирати яку-небудь кількість чогось
.
Гармаші наривали червоних маків повні жмені, часом дарували їх зустрічним дівчатам і дітям і тішилися самі, як діти
(І. Багряний)
;
На доброму житі нажинала
[Катерина Чумак]
півтори копи, наривала по двісті снопів кучерявого гороху
(М. Стельмах)
;
Я їв. Наривав повну жменю ягід, висипав у рот і жував, тільки зернятка тріщали на зубах
(І. Кирій)
;
[
Настуся
:]
Не буду танцювать, Поки барвінку не нарву Та не заквітчаюсь
(Т. Шевченко)
;
Він нарвав тоді інжиру з дерева
(А. Кримський)
;
Уже Оленка гороб'ячого щавлю нарвала на борщ
(К. Гордієнко)
;
// 
Зриваючи, складати, робити що-небудь
.
Мати .. нарвала букет квітів на своїй клумбі
(О. Донченко)
;
Марківна поклала в сіточку пляшку з молоком, свіжоспечені пиріжки й, завагавшись хвилину та важко зітхнувши, нарвала на балконі й маленький букет з петуній та красольок
(Б. Антоненко-Давидович)
.
2
.
Рвучи що-небудь, подрібнювати на маленькі частинки
.
Довгими зимовими вечорами жінки ткали доріжки: спочатку наривали дранки, змотували її в клубки, а потім вже бралися за верстат
(з мемуарної літ.)
;
Бабуся дістала із скрині сувій найтоншого ситцю, з якого нарвала дитинчаті пелюшок
(із журн.)
.