СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
НА́РИ
, нар, мн. (рідше одн. на́ра, и, ж.).
Настил, поміст або якийсь пристрій для спання (перев. з дерев'яних дощок), що міститься на певній відстані від підлоги
.
Поручик Ростислав Драгомирецький звівся з нари, підійшов до дверей і почав дивитись на дорожній пейзаж
(Ю. Смолич)
;
Він іде під охороною до своєї камери і падає на полотняні нари
(М. Стельмах)
;
По обох боках коридору тягнулися триповерхові дерев'яні нари, розділені вузькими проходами
(А. Хижняк)
;
Усередині довжелезного приміщення попід обома стінами тяглися нари, де спали царські мечники та нічні сторожі
(І. Білик)
;
Ніхто не звертав уваги на Здорованя, що прибився на задній нарі
(Ю. Покальчук)
.