СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
НАРЕ́ШТІ
.
1
.
присл.
Після чого-небудь, у кінці чогось
.
Бжозовський ждав тиждень, ждав другий, а суду не було .. Нарешті його покликали в суд
(І. Нечуй-Левицький)
;
Зінько давно вже дожидався на волосному рундуці своєї черги .. Зрадів, як нарешті почув своє прізвище
(Б. Грінченко)
;
Степан Петрович одхилився на спинку кушетки й заплющив очі. Нарешті можна було віддатись цьому спокоєві й побути хоч кілька годин без напруження
(В. Винниченко)
;
Час ішов – а ніякого руху. Надворі було вже темно-претемно. Нарешті загуділа машина, заходячи попри самісіньку стіну
(І. Багряний)
;
Я набрав номер. До телефону довгенько не підходили, нарешті пролунало мелодійне, співуче “алло”
(Ю. Мушкетик)
.
2
.
у знач. єднального спол. (перев. із спол.
і).
Уживається при переліку для приєднання останнього слова, словосполучення або речення
.
[
Андрій
:]
Важно, що ми вкупі зросли, маємо спільні спогади, багато спільних звичок, ну, і нарешті спільний бюджет...
(Леся Українка)
;
І почула вона чмихання паротяга, і шум потяга, і нарешті гудок
(Т. Осьмачка)
;
Матроси знов узялися за лопати. Під першим шаром спочатку пішла солонцювата сіра глина, потім жирна глина з різким запахом нафти і нарешті вугільний шар
(З. Тулуб)
;
Машина сильно гойднулася кілька разів і нарешті зупинилася
(О. Бердник)
.
3
.
у знач. вставн. сл.
Уживається при виділенні того, що відбувається, з'являється і т. ін. після всього, у кінці, на завершення, як наслідок чого-небудь
.
Уже аж під горбом Артем, нарешті, умовив-таки матір вернутися
(А. Головко)
;
Капітан, схиливши голову набік, довго вивчав їх
[Гната і Оксена],
обличчя світлішало, нарешті, посміхнувся
(Григорій Тютюнник)
;
Борсаючись у глибокому снігу, вони, нарешті, поминули останню хату на околиці села
(К. Гриб)
;
Смола потріскує, капає на Іванкові шкарбуни і, нарешті, займається ширшим, багряним полум'ям
(В. Дрозд)
;
// 
Уживається при вираженні нетерпіння, незадоволення і т. ін., що стосується висловленого в реченні
.
Німим криком кричу до себе: – Ти! Чи ти скінчиш, нарешті, нещасний комедіанте! Коли перестанеш брехати бодай собі самому?
(М. Коцюбинський)
;
Нарешті, далеко праворуч, як легкі, рожеві птахи, злетіли в повітря три ракети
(Д. Ткач)
;
Проїхали так з кілометр до наступного повороту, і тут Козаков, нарешті, дав команду зупинитись
(О. Гончар)
.
4
.
у знач. виг.
Уживається при вираженні радості, захоплення, задоволення і т. ін. від події, яку давно очікували
.
Нарешті! Не тямлячи себе від радості, Шевченко обняв жаданого гостя
(З. Тулуб)
;
На моє щастя, поштова скринька була недалеко. Я всунув листа в щілину і зітхнув на повні груди. Нарешті!
(І. Багмут)
;
Побачивши на возі отця Вікентія, вона від несподіванки сплеснула руками .. – Отець Вікентій?!? Нарешті, нарешті! Це просто празник для нас!
(М. Стельмах)
.