СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
НАРЕЧЕ́НИЙ
2
, а, е.
1
.
заст.
Те саме, що назва́ний.
2
.
у знач. ім. нарече́ний,
ного,
ч.; нарече́на,
ної,
ж.
Чоловік (жінка) стосовно до того, з ким має одружитися
.
[
Анна
:]
Хто він такий, сей прехороший лицар?
[
Долорес
:]
Мій наречений
(Леся Українка)
;
Замріяна княжна чекає на нареченого, цариця сидить у кріслі й нервується
(Р. Іваничук)
;
В хвилини затишку на фронті солдати люблять спогадувати мирні дні, сім'ю, а хто не мав її – наречену чи дівчину
(М. Олійник)
;
Цiлиться
[фотограф]
об'єктивом на молодят, i наречена виструнчується, бере жениха пiд руку
(В. Яворівський)
;
Хтось із гостей підходив до молодих у вивернутому хутром назовні кожусі чи шубі і бажав нареченій стільки дітей, скільки волосинок у кожусі або шубі
(В. Чемерис)
.
3
.
у знач. ім. нарече́ні,
них,
мн.
Чоловік і жінка, які збираються одружуватися
.
Віталій і Надя вирішили, що вони наречені
(Ю. Смолич)
;
Він привітався, підійшов до наречених, поздоровив їх
(В. Собко)
;
Пирувальники попідводились і поставали під стінами та коло дверей, за столом лишилися самі наречені
(І. Білик)
;
Петрусь .. підійшов до столу, де сиділи, мов омертвілі, наречені, й дістав щось із-за пазухи
(В. Лис)
.