НА́РВАНИЙ
, а, е.
1
. Дієпр. пас. до нарва́ти
1
.Довго ще вони щебетали, забавляючись нарваними квітками
(І. Нечуй-Левицький)
;Вона голосно засмiялась i засипала йому все обличчя й голову дощем квiток, тiльки що нарваних унизу на левадi
(Б. Грінченко)
;Загорілі до чорноти хлопчаки сновигали поміж дорослими, пропонували букетики прив'ялих гвоздик чи пом'ятих, очевидно, десь крадькома нарваних ірисів
(М. Олійник)
;Пучок нарваних фіалок сам випадає з моєї руки
(Є. Гуцало)
.2
. у знач. прикм., діал.
Несамовитий, нестямний
. Дід був суворий, як у нас казали, нарваний до роботи, не давав спуску й перепочинку ні собі, ні близьким
(В. Лис)
;Мати розповідає про хатні проблеми, що під ванною прорвало трубу, затопило сусідів, а ті як ворота повідкривали, знаєш, які вони нарвані, почали погрожувати судами
(А. Дністровий)
;//
Нахабний
.Шляхта наша свавільна і нарвана в корчмі та в своєму осідку, але на службі мусить шануватися
(Г. Пагутяк)
;Мені почало здаватися, наче це я своїми нарваними діями довів бідного нещасного полковника до нервового зриву
(М. Кідрук)
.