СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
НА́РВАНИЙ
, а, е.
1
.
Дієпр. пас. до нарва́ти
1
.
Довго ще вони щебетали, забавляючись нарваними квітками
(І. Нечуй-Левицький)
;
Вона голосно засмiялась i засипала йому все обличчя й голову дощем квiток, тiльки що нарваних унизу на левадi
(Б. Грінченко)
;
Загорілі до чорноти хлопчаки сновигали поміж дорослими, пропонували букетики прив'ялих гвоздик чи пом'ятих, очевидно, десь крадькома нарваних ірисів
(М. Олійник)
;
Пучок нарваних фіалок сам випадає з моєї руки
(Є. Гуцало)
.
2
.
у знач. прикм., діал.
Несамовитий, нестямний
.
Дід був суворий, як у нас казали, нарваний до роботи, не давав спуску й перепочинку ні собі, ні близьким
(В. Лис)
;
Мати розповідає про хатні проблеми, що під ванною прорвало трубу, затопило сусідів, а ті як ворота повідкривали, знаєш, які вони нарвані, почали погрожувати судами
(А. Дністровий)
;
// 
Нахабний
.
Шляхта наша свавільна і нарвана в корчмі та в своєму осідку, але на службі мусить шануватися
(Г. Пагутяк)
;
Мені почало здаватися, наче це я своїми нарваними діями довів бідного нещасного полковника до нервового зриву
(М. Кідрук)
.