СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
НАРА́ЛЬНИК
, а, ч.
Змінна частина робочого органа ґрунтообробних знарядь
.
Сень трактора веде, наральники рихлять землю
(К. Гордієнко)
;
Замість пшениці він накупив пшона та гречаної крупи, а замість меду та воску – ковальських виробів: підків, ухналів, серпів та наральників, що високо цінувалися на кримських торговищах
(В. Малик)
;
Під час розкопок виявлено велику кількість різної кераміки, стріли, грузила, шиферні прясла, залізне тесало, бойову сокиру, уламки наральника
(з наук.-попул. літ.)
.