НАРА́ЖУВАТИ
див.
наража́ти
.НАРАЖА́ТИ
, а́ю, а́єш, розм. НАРА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАРАЗИ́ТИ, ажу́, зи́ш, док., кого, на що.
Ставити кого-небудь під загрозу чогось
. З краківського боку барикада вже сягала до вікон другого поверху – стрибати з неї значило наражати себе на каліцтво чи смерть
(І. Франко)
;– За хворого я відповідаю перед гетьманом, не можу того юнака на таку небезпеку наражувати...
(А. Чайковський)
;– То я мушу наражати брата на вірну смерть від ляхів?
(Іван Ле)
;Олекса .. сильно каявся, що ради своєї пихи наразив на таку страшну небезпеку всіх своїх людей
(Г. Хоткевич)
;//
Примушувати кого-небудь переживати, відчувати щось, перев. неприємне
.– Я .. не говорила про них
[гроші]
паннам, міркуючи, що непотрібно наражувати їх на покусу, а себе на неприємність(І. Франко)
;Але й тої, другої, що зносила кривду роками, мовчала, здавлюючи її гордо в своїй молодій душі, не хотів я наражати на бурхливі й болісні моменти
(О. Кобилянська)
;– Що сказав би Артем, коли б побачив, що ви відмовляєтесь їсти, наражаючи себе на кволість, слабкість?
(В. Владко)
;//
Ставити кого-небудь в якесь, перев. неприємне, становище
.Більша часть
[частина]
покриток воліла безперечно наражати себе на ганьбу і сором, ніж піднімати руку на свою власну кров(І. Франко)
;Я не міг отця Василя взяти до замку, наражати на кривду, бо шляхта любить з православних ченців насміхатись
(Г. Пагутяк)
;Зайти ж у подвір'я цього розбійника – значить, наразити себе на можливу образу не тільки своєї персони, але й дати тому антихристові нагоду підняти на глум церковний обряд
(Ірина Вільде)
.