СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
НАРАЖА́ТИ
, а́ю, а́єш, розм. НАРА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАРАЗИ́ТИ, ажу́, зи́ш, док., кого, на що.
Ставити кого-небудь під загрозу чогось
.
З краківського боку барикада вже сягала до вікон другого поверху – стрибати з неї значило наражати себе на каліцтво чи смерть
(І. Франко)
;
– За хворого я відповідаю перед гетьманом, не можу того юнака на таку небезпеку наражувати...
(А. Чайковський)
;
– То я мушу наражати брата на вірну смерть від ляхів?
(Іван Ле)
;
Олекса .. сильно каявся, що ради своєї пихи наразив на таку страшну небезпеку всіх своїх людей
(Г. Хоткевич)
;
// 
Примушувати кого-небудь переживати, відчувати щось, перев. неприємне
.
– Я .. не говорила про них
[гроші]
паннам, міркуючи, що непотрібно наражувати їх на покусу, а себе на неприємність
(І. Франко)
;
Але й тої, другої, що зносила кривду роками, мовчала, здавлюючи її гордо в своїй молодій душі, не хотів я наражати на бурхливі й болісні моменти
(О. Кобилянська)
;
– Що сказав би Артем, коли б побачив, що ви відмовляєтесь їсти, наражаючи себе на кволість, слабкість?
(В. Владко)
;
// 
Ставити кого-небудь в якесь, перев. неприємне, становище
.
Більша часть
[частина]
покриток воліла безперечно наражати себе на ганьбу і сором, ніж піднімати руку на свою власну кров
(І. Франко)
;
Я не міг отця Василя взяти до замку, наражати на кривду, бо шляхта любить з православних ченців насміхатись
(Г. Пагутяк)
;
Зайти ж у подвір'я цього розбійника – значить, наразити себе на можливу образу не тільки своєї персони, але й дати тому антихристові нагоду підняти на глум церковний обряд
(Ірина Вільде)
.