НАЛА́ЯТИ
, а́ю, а́єш, док., кого і без прям. дод., розм.
1
. Док. до ла́яти
1
.– Ніхто мене не налає, ні від кого не почую докірливого слова, – говорила Мотря
(М. Коцюбинський)
;– Чого іноді не трапляється у наймах? І насваряться, і налають...
(Л. Яновська)
;Часом і начальник знічев'я налає тебе – і то треба мовчать, коли хоч м'який кусок хліба їсти...
(І. Пільгук)
;Я був готовий на все – налаяти Ферапоню, вдарити, навіть застрелити
(В. Малик)
.2
. ким, чим.
Лаючи, обізвати якимсь словом
. – Здається, Сомко налаяв Іванця свинею, чи що?
(П. Куліш)
;[
Лучицька
:]
Кого це ви, няню, допіру виганяли та ще й брехунцем налаяли?(М. Старицький)
;Гайдуки побігли. Стріляти вони не думали, .. а оттак, силоміць приволікти, ляпасів надавати дорогою, налаяти найогиднішими словами – це охотно
[охоче]
(Г. Хоткевич)
;– Мама сердиться на Франка за те, що він налаяв ліберальним міщанином і обивателем її брата
(Ф. Бурлака)
.