НАЛАТА́ТИ

див.

нала́тувати

НАЛА́ТУВАТИ

, ую, уєш, недок., НАЛАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.

Ставити латку на чому-небудь; латати щось

[

Сидір

Коли, мовляв, на плечах остання свитина розлазиться, то вже не шутки на думці: доводиться латку на латку налатувати

(М. Кропивницький)

;

– О, вже й подався

[Артем].

Хоч би ж був латку дав налатати

(А. Головко)

;

* Образно.

Міниться обличчя панотця, але він якось таки налатує його клаптями побожності

(М. Стельмах)