НАЛА́ПУВАТИ

, ую, уєш, недок., НАЛА́ПАТИ, аю, аєш, док., кого, що.

Лапаючи, обмацуючи, знаходити, виявляти кого-, що-небудь

В той вечір не йшов

[Адольф Карлович]

до своєї кімнати, а біг, на ходу налапуючи ключа, який завжди лежав у нього в кишені

(Валерій Шевчук)

;

Помацки налапавши сина, вона обережно перехрестила його

(Панас Мирний)

;

Назар поліз до кишені, налапав сірники, простягнув Ількові

(Є. Гуцало)

;

Доброчин налапав поночі свічку й вийшов надвір

(І. Білик)

перен., розм.

Розшукуючи, виявляти, знаходити кого-, що-небудь

– Теперечки, спасибі їм, понасилали тих томів: що треба, хоч не скоро, а налапаєш, а тоді – скоріш скарб ізнайдеш, як чого тобі треба

(О. Стороженко)

;

– Ти такий мудрий, що бабу спровадиш, а десь по тих сховках синонця

[сина]

мого налапаєш

(В. Медвідь)

тільки док., розм.

Лапаючи, наловити або назбирати в якій-небудь кількості

Пошли дурня по раки, а він жаб налапа

(Номис)

;

Наймити швиденько побігли й налапали під каміннями п'ять раків

(І. Нечуй-Левицький)