НАЛА́ЗЛИВИЙ

, а, е, розм.

Який надокучає, набридає чим-небудь; нав'язливий

Вона хотіла навіть, щоб Радюк був сміливіший, навіть налазливий

(І. Нечуй-Левицький)

;

Спориш .. кидав у сні то руками, то ногами, рушав вусами, як заспаний пес, якому не дають спокою налазливі мухи

(І. Франко)

;

В полі, замість лагідних цвіркунів, цвіркали налазливі кулі й вищали шрапнелі

(Я. Качура)

;

Він не любив людей з нечистими намірами. Налазливий Стіліанос, і скрізь Єлена

(П. Загребельний)