НАЛА́ЗИТИ

, а́жу, а́зиш, НАЛІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЛІ́ЗТИ, зу, зеш, док., розм.

Прилазити в якійсь кількості (про плазунів, комах і т. ін.)

В цьому бочонку Микола Гаврилович тримав воду. Підвішував його до стелі, аби не налазили таргани та миші, які тут кишіли

(М. Сиротюк)

;

Резервуар був закритий не герметично; запах териленової кислоти, мабуть, привабив комах, ось вони й налізли в неї

(М. Дашкієв)

;

На хвилі смутного дощового настрою Мацько намалював власну нору, до якої налізло повно нахабних жаб

(Г. Пагутяк)

;

Проникати куди-небудь (про пил, дим і т. ін.)

Мокрий сніг бив у лице Василька, заліплював очі, налазив за комір...

(М. Коцюбинський)

;

Курява .. різала очі, налазила в ніс, хрускотіла на зубах

(С. Васильченко)

Приходити, прибувати кудись у якій-небудь кількості

А дім все сповнявся новими

[людьми]..,

вони налазили з сіней, як оси з гнізд, і накидались осліп на все, що попадало під руки

(М. Коцюбинський)

;

З огидою згадував Олесь маленьку кімнатку, в котру налізало одразу чоловік з п'ять

(В. Підмогильний)

;

[

Ганна

Гостей налізло, мов до причастя: повозок та хургонів повне подвір'я...

(М. Кропивницький)

;

– Пани налізли сюди і хочуть панувати не тільки над черню, а й над козаками

(П. Панч)

Приходитися на кого-, що-небудь (про одяг, взуття і т. ін.)

Ні на кого вищого капітанський мундир не налазив

(Ю. Яновський)

;

Михайло Судима вовтузився з шльопанцями, що не налазили на ноги

(С. Чорнобривець)

;

– Ти вже щось занадто мале викроїла, ще, гляди, не налізе

(Леся Українка)

;

Лівий

[чобіт]

швидко наліз на ногу. А з правим довелося поморочитись

(М. Сиротюк)

Насовуватися, навалюватися впритул на кого-, що-небудь

Із серця скреготав

[Ентелл]

зубами, Об землю тупотав ногами, І на Дареса налізав

(І. Котляревський)

;

Почав

[Сидір Білий]

громити із своїх гармат турецькі кораблі прямою наводкою. Великі, неповороткі, вони не встигали вчасно зманеврувати, налазили один на одного, посилюючи загальне сум'яття й безладдя

(С. Добровольський)

;

– Ну, бий! бий! – Олександра присунулась до Насті, аж налізла на неї

(М. Коцюбинський)

;

перен.

Насуватися, закриваючи або покриваючи собою що-небудь (про хмари, темряву і т. ін.)

Так само, як на сонце відкілясь налізла незграбна біляста хмаринка, перед Горобенком раптом устала .. реальна дійсність

(Б. Антоненко-Давидович)

;

На Гімалаї тим часом непомітно налізла темрява

(І. Карпа)

Звисаючи, закривати собою що-небудь

Порухом руки підібрав

[Чемериця]

пасмо волосся, що в'їдливо налазило йому на лоб

(Г. Коцюба)

;

Шапку йому видали не по розміру, і вона весь час налізала на очі

(Григорій Тютюнник)

;

Перекинула

[Емілія]

їй макітру з пирогами на голову. Пироги розбіглися враз на всі сторони, а макітра налізла на самі очі

(Ю. Винничук)

;

* Образно.

І ті давні смутні картини настирливо, сліпцем налазили на очі, сновиґали перед моїми очима

(І. Нечуй-Левицький)

на (до) кого.

Набридливо звертатися до кого-небудь, настирливо просити, умовляти когось

З сестрами він .. не товаришував, хоч ті завжди налазили на його

[нього]

навчити і їх грамоти

(Панас Мирний)

;

Така вже моя доля, що все до паннуці

[паннусі]

з листами налажу

(І. Франко)

◇

(1)

І на го́лову (рідко на ву́ха) не налі́зе (рідко не злі́зе),

зі сл.

верзти

витівати

і т. ін.

–

нерозумне, несерйозне, недоречне або зовсім безглузде

Федір на який час затих, а з півдня знову почав таке вигукувати, що й на голову не злізе

(Панас Мирний)

;

– Дурноверхий Вітя витіва таке, що й на голову не налізе: вимагає завтра піти записатись у загсі

(С. Васильченко)

;

[

Кость

Стара якась не при умі: плела таке, що й на вуха не налізе

(З. Мороз)

;

– Верзе таке, що й на голову не налізе, – сказала вона збентежено

(П. Панч)