НАЛА́ВНИК

, а, ч.

Вузька, перев. килимова, тканина, якою покривають лави

Килимами царгородськими, замість тонкотканих свійських налавників, застелені лави в княжій їдальні

(Н. Королева)

;

– Меду внеси, тільки не з горлового горщика, а з липівки і налавник на покуті постели

(М. Стельмах)

;

В інтер'єрі хати значну роль відігравали домоткані доріжки – ряднинки, настінні килими, налавники, а також вишиті хрестиком і гладдю рушники

(з навч. літ.)