НАКУ́РЕНИЙ
, а, е.
1
. Дієпр. пас. до накури́ти
1
.Через деякий час в накурене .. цигарками приміщення .. вбігає задихана семикласниця Ніна Чумак
(О. Гончар)
;//
наку́рено, безос. пред.
Накурено
[у хаті]
так, що дихати важко було; страшенно смерділо горілкою...(Панас Мирний)
;У пивниці було накурено й неприємно
(Гео Шкурупій)
;В кабінеті було накурено – тютюновий дим хмарами клубочився до навстіж розчинених дверей
(Ю. Смолич)
;– А накурено! – замахала
[Оля]
руками на дим. – Не кімната, а газова камера(В. Шкляр)
.2
. у знач. прикм.
Наповнений тютюновим димом
. У малесенькій накуреній кімнаті читав
[Улас]
уголос про хороброго капітана Гранта(Григорій Тютюнник)
;Там
[в отчому домі]
голодні діти скимлять, а в накуреній галасливій корчмі не чути їх, за чаркою можна про все забути(Д. Бедзик)
;//
Насичений тютюновим димом
.До вагона долітає іноді проціджений крізь паровозні гудки й перонний гамір кволий грім і сквапно тане в накуреному, заспаному повітрі
(Б. Антоненко-Давидович)
;//
у знач. ім. наку́рене,
ного,
[I]с.[/I]Щось насичене тютюновим димом (перев. повітря)
.Луценко дивиться тільки: не курить – і вже од накуреного в висках сіпає йому
(А. Тесленко)
.3
. у знач. прикм., розм.
Який накурився (перев. наркотичних речовин)
. Він не міг зрозуміти, чий то голос. Водночас він міг належати і божевільному старцеві, і накуреному молодчику, а можливо, навіть і дитині...
(І. Роздобудько)
;Вибач, я сьогодні був накурений цілий день. Не знаю, що найшло
(Любко Дереш)
.