НА́ДІБОК
, бка, ч.
1
. діал.
Придатний для чогось шматок дерева чи заліза
. Взимку надолужував
[Карпо],
корчовані надібки стягав геть(Іван Ле)
;Бере
[Пригара]
відра, простує до дров'яника. Кидає на землю надібок і зорить по схилу(І. Чендей)
.2
. збірн., розм.
Господарські речі
. Далі маленька господиня знайшла десь капусти, сала й увесь хазяйчин надібок і почала поратися, як справжня хазяйка
(Б. Грінченко)
;Ви з дідом Гордієм ступаєте вслід за ними, дід несе косу на плечі, а в торбині через плече – всякий свій косарський надібок
(Є. Гуцало)
;Одні весь час ждуть чогось страшного, як ми – кінця світу. Другі сміються. Треті плачуть. Четверті тягнуть до свого житла всілякий надібок
(П. Загребельний)
.