НАДИ́ХУВАТИСЯ
1
, уюся, уєшся, недок., НАДИ́ХАТИСЯ, нади́хаюся, нади́хаєшся і нади́шуся, нади́шешся, док.
Багато, досхочу дихати
. Життя на чистім здоровім воздусі
[повітрі]
було для нього [Германа]
великим щастям. Він .. тепер повними грудьми розкішно надихувався чистого сільського повітря(І. Франко)
;Їй хотілося, як тому вітрові, по степу ганяти, надихатися польового повітря, щоб аж у грудях займалось
(Панас Мирний)
;Після підвалу це повітря здавалося таким цілющим, що вона не могла надихатися
(А. Хижняк)
;Захотілося
[Ользі]
поблукати лісами, надихатися сосни(Олекса Ізарський)
;Ми бігли, штовхались, падали .. І ось – на горі... А сонця, а спеки, а пахощів тут..! Постояли вдвох, як сліпі, зігрілись, надихались вволю
(В. Близнець)
;//
Дихаючи, вбирати в себе що-небудь
.Вона надихалась у церкві ладану, і їй тепер здається, що його запах стоїть і тут, на вулиці
(О. Донченко)
;– Коли надихаєшся голубого диму, голова закрутиться, сп'яніє і не встоїш на ногах
(С. Чорнобривець)
;Він з острахом поглянув на колбу з кип'ячим розчином осадку. Яка необережність: .. не застерігся, надихався випарів
(М. Дашкієв)
; * Образно.
Борис сидів, впивався тим чудовим видом, надихувався якимсь дивним, чистим супокоєм
(І. Франко)
.