НАДИХА́ТИСЯ
, а́юся, а́єшся, НАДИ́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАТХНУ́ТИСЯ, НАДИХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.
1
. Відчувати приплив сил, бадьорості, душевного піднесення під впливом чого-небудь
. Творчість не підкоряється ні обліку, ні регулюванню. Не можна надихатися за замовленням
(П. Загребельний)
;Повертаючись в минуле, ви надихаєтесь майбутнім і здатні по-справжньому оцінити його переваги
(І. Роздобудько)
;Надихнувшись чарівної сили, на баского скочив він
[Всеслав]
коня(Н. Забіла)
;– Нас до бабусь мама з татом для того й привезли, щоб, як тато казав, діти вільним духом надихнулися!
(І. Андрусяк)
.2
. тільки недок.
Пас. до надиха́ти 1, нади́хувати
2
1.– Всіляка ворожба і зв'язане з нею провидство, окрім лише церквою освяченого пророцтва, надихається диявольською силою
(Р. Іваничук)
;Народився в поезії молодий напрям “саламандріанців”, виникла тритонічна (на три тони) музика й пелагічний живопис, що надихався багатством форм світу медуз, морських зірок та поліпів
(Ю. Лісняк, пер. з тв. К. Чапека)
;Хоча матерiя, за Сковородою, оформлюється й надихується Творцем, вона залишається при цьому лише зовнішнім покровом, що прикриває внутрішнє, правдиве буття, основою якого є Бог
(з наук. літ.)
.