НАДИ́ХАТИ
див.
нади́хувати
1
.НАДИ́ХУВАТИ
1
, ую, уєш, недок., НАДИ́ХАТИ, нади́хаю, нади́хаєш і нади́шу, нади́шеш, док.
1
. що, чого і без дод.
Дихаючи, нагрівати повітря, робити його теплим, душним
. Під заколисливий грай вогню сон здолав хлопця; зрідка пробуджуючись, він.., скоцюрблений, під ковдрою з трьох інвалідських покривал, надихував тепло на груди
(Є. Пашковський)
;– Худобі головне, щоб не було протягів і дощу. А тепло надихує сама, – каже фермер. – У корівнику навіть вода не замерзла при 30 градусах морозу
(з газ.)
;– Сім'я чималенька – надихають, то ото так і рятуються від холоду
(А. Головко)
;– На, не мерзни! – взяв своє пальто Дратва і накрив ним Юрка. – Затягни на голову і надихай собі тепла, а то застудишся
(М. Томчаній)
;Загорнувся
[Климко]
у плащ-палатку й ліг. Зразу тремтів, .. тоді надихав собі в пазуху, зогрівся й принишк у теплі(Григір Тютюнник)
;//
Дихаючи, наповнювати повітря чимсь
.Розпукались цвіточки
[квіточки]
і, порозівавши [пороззявлявши]
ріточки [роточки]
свої, надихали на усю долину таким запахом, що, почувши його, забудеш про усе...(Г. Квітка-Основ'яненко)
;Справді, біля воза й по долині проростав туман. Якби я меншим був, то, напевне, повірив би, що його надихали воли
(М. Стельмах)
; * Образно.
Привіт тобі, мій друже вірний, гаю, повірнику моїх найкращих дум! Все чисте, ясне, що лиш в серці маю, надихав свіжий запах твій і шум
(І. Франко)
.2
. док., тільки
нади́шу, нади́шеш,
кого, що, чим, перен.Ви́кликати в кого-небудь душевне піднесення, вплинути на когось, щось (перев. позитивно)
. Діалект, а ми його надишем Міццю духу і огнем любові І нестертий слід його запишем Самостійно між культурні мови
(І. Франко)
.