НАДИ́ХАНИЙ
2
, а, е.
Дієпр. пас. до надиха́ти.
Я надиханий тобою, Краю рідний – стороно#, Сонцем, квіткою, весною
(П. Усенко)
;Кожний, читаючи його
[вірш М. Старицького]
сам, відчує і правдивість чуття, яким він надиханий, і ту концентрацію та інтенсивність його, що дає поетові в маленькім образочку виявити далеко більше, ніж вимовляють слова, і старанність його форми(І. Франко)
;Гуморески й сатири незабутнього Остапа Вишні напоєні любов'ю до рідного народу .. Цими самими почуттями надихані твори Степана Олійника, Сергія Воскрекасенка, Федора Маківчука, Дмитра Білоуса та інших
(М. Рильський)
;//
нади́хано, безос. пред.
Численні лапідарні образи міста, архітектурні пейзажі-роздуми, найбуденніші ландшафти – усе надихано щирим і вільним від зайвої риторики мистецьким поглядом
(з наук.-попул. літ.)
.