СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
НАДИ́МЛЕНИЙ
, а, е.
1
.
Дієпр. пас. до надими́ти, надимі́ти.
Через деякий час в накурене, надимлене цигарками примiщення робiткому вбiгає задихана семикласниця Нiна Чумак
(О. Гончар)
;
// 
нади́млено, безос. пред.
В кімнаті .. так було надимлено, що Ганна зразу й не побачила синього шведського капітана
(Б. Лепкий)
;
Тут
[у курені],
як у печері, було тепло й надимлено, сичав ясиновий сушняк у вогні, гойдалось чорне волоття, що звисало з прокурених стін
(В. Близнець)
.
2
.
у знач. прикм.
Наповнений димом.
В надимленій хаті зробилося тихо
(Б. Лепкий)
.