НАДИВЛЯ́ТИСЯ

, я́юся, я́єшся, недок., НАДИВИ́ТИСЯ, дивлю́ся, ди́вишся; мн. нади́вляться; док.

на кого – що і без дод.

Довго, досхочу дивитися на кого-, що-небудь

– Оце дивіться, діти, на вашого дядька, надивляйтеся, бо вже, мабуть, більше не побачите ніколи

(С. Васильченко)

;

Сліпуче сонце залило світ .. Ніби .. хотіло сказати всім, що от нате, надивляйтеся на мене, на моє радісне, золоте, життєдайне сяйво

(І. Багряний)

;

Ніби востаннє надивлялись присмучені заробітчани на рідне село

(О. Гончар)

;

Що таке жити? Це – приймати і труднощі як благо .. Це – надивлятися на сомнамбулічну усмішку первістка. Авжеж, у нього син

(Н. Околітенко)

;

Вона

[мати]

серед ночі встає, І стереже добро своє, І дожидає того світу, Щоб знов на нього

[Івана]

надивитись, Наговоритись

(Т. Шевченко)

;

також за ким – чим.

Уважно спостерігаючи, пізнавати, вивчати кого-, що-небудь

Ворона з легенькою усмішкою, ніби йому по губах провели пір'їною, надивлявся за хапливими приготуваннями оперуповноваженого

(М. Малиновська)

;

Пришпоривши, Григорій поскакав уперед. Петрик надивлявся услід. Щось відкривалося такого, що бередило душу

(Г. Колісник)

;

– Надивилась я на Прісю за ті два тижні влітку. У неї тільки кавалери в голові

(А. Головко)

тільки док., кого, чого, на кого – що і без дод.

Багато побачити чого-небудь, не раз зустрітися в житті з кимсь, чимсь

Світове горе велике. Він надивився на нього. І вдома і по світах

(М. Коцюбинський)

;

Наїздивсь я в Парижі тім, Ще більше находився, А що набачився, а що вже надивився!..

(С. Воскрекасенко)

;

Скрізь побував, всього надивився, а скажу вам: нема країни кращої, ніж правда

(О. Гончар)

;

Всяких людей надивився

[бувалий муж],

міста їх

[троян]

і звичаї бачив

(Борис Тен, пер. з тв. Гомера)

тільки док., на кого – що і без дод., перев. із запереч.

не

Вволю, до повного задоволення намилуватися ким-, чим-небудь

Дивлюсь на сади зелені, Та й не надивлюся

(П. Куліш)

;

Василина несла в руках шматок нової свіжої матерії і не могла надивитись на неї

(І. Нечуй-Левицький)

;

– Ну й чого воно із дітьми отак-о носяться та не надивляться? Нічого в них нема

(Грицько Григоренко)

;

Старий Мазепа все дивився І надивитися не міг У очі їй, немов молився Лиш їй, забувши про святих

(В. Сосюра)