СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
НАДИВИ́ТИСЯ
НАДИВЛЯ́ТИСЯ
, я́юся, я́єшся, недок., НАДИВИ́ТИСЯ, дивлю́ся, ди́вишся; мн. нади́вляться; док.
1
.
на кого – що і без дод.
Довго, досхочу дивитися на кого-, що-небудь
.
– Оце дивіться, діти, на вашого дядька, надивляйтеся, бо вже, мабуть, більше не побачите ніколи
(С. Васильченко)
;
Сліпуче сонце залило світ .. Ніби .. хотіло сказати всім, що от нате, надивляйтеся на мене, на моє радісне, золоте, життєдайне сяйво
(І. Багряний)
;
Ніби востаннє надивлялись присмучені заробітчани на рідне село
(О. Гончар)
;
Що таке жити? Це – приймати і труднощі як благо .. Це – надивлятися на сомнамбулічну усмішку первістка. Авжеж, у нього син
(Н. Околітенко)
;
Вона
[мати]
серед ночі встає, І стереже добро своє, І дожидає того світу, Щоб знов на нього
[Івана]
надивитись, Наговоритись
(Т. Шевченко)
;
// 
також за ким – чим.
Уважно спостерігаючи, пізнавати, вивчати кого-, що-небудь
.
Ворона з легенькою усмішкою, ніби йому по губах провели пір'їною, надивлявся за хапливими приготуваннями оперуповноваженого
(М. Малиновська)
;
Пришпоривши, Григорій поскакав уперед. Петрик надивлявся услід. Щось відкривалося такого, що бередило душу
(Г. Колісник)
;
– Надивилась я на Прісю за ті два тижні влітку. У неї тільки кавалери в голові
(А. Головко)
.
2
.
тільки док., кого, чого, на кого – що і без дод.
Багато побачити чого-небудь, не раз зустрітися в житті з кимсь, чимсь
.
Світове горе велике. Він надивився на нього. І вдома і по світах
(М. Коцюбинський)
;
Наїздивсь я в Парижі тім, Ще більше находився, А що набачився, а що вже надивився!..
(С. Воскрекасенко)
;
Скрізь побував, всього надивився, а скажу вам: нема країни кращої, ніж правда
(О. Гончар)
;
Всяких людей надивився
[бувалий муж],
міста їх
[троян]
і звичаї бачив
(Борис Тен, пер. з тв. Гомера)
.
3
.
тільки док., на кого – що і без дод., перев. із запереч.
не
.
Вволю, до повного задоволення намилуватися ким-, чим-небудь
.
Дивлюсь на сади зелені, Та й не надивлюся
(П. Куліш)
;
Василина несла в руках шматок нової свіжої матерії і не могла надивитись на неї
(І. Нечуй-Левицький)
;
– Ну й чого воно із дітьми отак-о носяться та не надивляться? Нічого в них нема
(Грицько Григоренко)
;
Старий Мазепа все дивився І надивитися не міг У очі їй, немов молився Лиш їй, забувши про святих
(В. Сосюра)
.