СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
НАДЗИРА́ТЕЛЬ
, я, ч.
1
.
іст.
Службова особа, що наглядала за ким-, чим-небудь (перев. щодо дореволюційної Росії)
.
Двері з гімназії відчинились, на рундуці появився надзиратель
(О. Кониський)
;
Покійний її чоловік був надзирателем робітників у копальнях земного воску в товаристві французькім на Волянці
(С. Ковалів)
;
Він уже поспішався до карцеру. Слідком за ним ішов надзиратель і брязкав ключами
(С. Васильченко)
;
Крізь жалюзі сусіднього вікна прошивають його
[Серпокрила]
налиті густою чорнотою широкі й трохи косі очі. Дивиться .. колишній “квартальний надзиратель”, себто важна особа в провінційному місті царської імперії
(В. Барка)
.
2
.
заст.
Те саме, що нагля́да́ч 1
.
– Покиньте службу надзирателя, – серйозно сказав Ковальський
(Валерій Шевчук)
;
Тисячі гектарів древніх пущ на Лівобережжі обгороджено високою дротяною сіткою .. А в надзирателях – мало не полковники
(П. Загребельний)
.