СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
НАДЗЕ́МНИЙ
, а, е.
1
.
Розміщений над поверхнею землі
.
Мій рідний край – чорнозем невичерпний, І попідземні надра, і надземні Будови ті, що гордий з них народ
(М. Рильський)
;
Ідучи вздовж вузьких, брудних, повних світла, гуркоту, руху магістралей, Курт часто запитував сам себе, що загнало людей у ці страшні надземні катакомби
(М. Дашкієв)
;
Мікроелементи впливають не тільки на ріст і розвиток надземної маси рослин, але й на їхню кореневу систему
(з наук. літ.)
;
// 
Який відбувається на землі
.
Тебе просив я в ночі темні оповідать мені казки про фей і про бої надземні, коли, як блискавки, клинки в руках богатирів сіяли
(В. Сосюра)
;
Ті бійці, що вчора бились на Далекому Сході, сідали в автомобілі та надземні поїзди, щоб наступного дня взяти участь у боях на Західному фронті
(М. Трублаїні)
.
2
.
Який міститься поза землею, у просторі; небесний (у 1 знач.)
.
Я б віддав отой надземний, Твій таємний світ надхмарний За наземне справжнє графство, За підхмарний замок гарний
(Леся Українка)
;
Житиму самою математикою та ідеями Ренесансу або ідеями підземної археології чи надземної астрономії
(А. Кримський)
;
Лисенки втрьох спостерігали, як фотель перед карельським бюро тата заніс Базаревського в надземні простори, в надхмар'я
(Олекса Ізарський)
;
// 
у знач. ім. надзе́мне,
ного,
с.
Те, що міститься поза землею, у просторі; небесне; протилежне
земне
.
Душа бажає скинуть пута, Що в їх
[них]
здавен вона закута, Бажає ширшого простору – Схопитись і злетіти вгору, Життя брудне, життя нікчемне Забути і пізнать надземне
(М. Вороний)
.
3
.
перен.
Надприродний, потойбічний, загробний
.
Спориш не смів уже сумніватися, що чув надземний голос
(І. Франко)
;
– А містицизмом взагалі ще менше займаюся. А ще менше вірю в силу надземних об'явлень, феноменів, снів і т. ін.
(О. Кобилянська)
;
// 
Який перевищує звичайну міру чого-небудь; неземний
.
Билася
[душа]
в сумнівах, в печалі надземній, плакалася й скаржилася на відсутність гармонії
(Г. Хоткевич)
;
Очі отця Ізидора покрилися імлою якоїсь надземної туги
(Б. Лепкий)
;
По її серці розплилося таке щастя, така надземна розкіш, таке внутрішнє вдоволення, якого не зазнала вже віддавна
(А. Крушельницький)
;
Для студента першого курсу явища відбувалися в надземному сяєві: був закоханий так, що замість побуту відбувався урочистий сон
(В. Барка)
;
// 
у знач. ім. надзе́мне,
ного,
с.
Те, що перевищує звичайну міру чого-небудь; надприродне (див. надприро́дний 1)
.
Дбайливо, мов золоті персні, оберігав
[Антон Никандрович]
таємницю свого потягу до надземного, вічного; він щоночі перед сном виймав з найглибшого куточка шухляди іконку Богоматері і .. прошіптував слова молитви
(В. Барка)
.