НАДЗЕ́МНИЙ

, а, е.

Розміщений над поверхнею землі

Мій рідний край – чорнозем невичерпний, І попідземні надра, і надземні Будови ті, що гордий з них народ

(М. Рильський)

;

Ідучи вздовж вузьких, брудних, повних світла, гуркоту, руху магістралей, Курт часто запитував сам себе, що загнало людей у ці страшні надземні катакомби

(М. Дашкієв)

;

Мікроелементи впливають не тільки на ріст і розвиток надземної маси рослин, але й на їхню кореневу систему

(з наук. літ.)

;

Який відбувається на землі

Тебе просив я в ночі темні оповідать мені казки про фей і про бої надземні, коли, як блискавки, клинки в руках богатирів сіяли

(В. Сосюра)

;

Ті бійці, що вчора бились на Далекому Сході, сідали в автомобілі та надземні поїзди, щоб наступного дня взяти участь у боях на Західному фронті

(М. Трублаїні)

Який міститься поза землею, у просторі; небесний (у 1 знач.)

Я б віддав отой надземний, Твій таємний світ надхмарний За наземне справжнє графство, За підхмарний замок гарний

(Леся Українка)

;

Житиму самою математикою та ідеями Ренесансу або ідеями підземної археології чи надземної астрономії

(А. Кримський)

;

Лисенки втрьох спостерігали, як фотель перед карельським бюро тата заніс Базаревського в надземні простори, в надхмар'я

(Олекса Ізарський)

;

у знач. ім. надзе́мне,

ного,

с.

Те, що міститься поза землею, у просторі; небесне; протилежне

земне

Душа бажає скинуть пута, Що в їх

[них]

здавен вона закута, Бажає ширшого простору – Схопитись і злетіти вгору, Життя брудне, життя нікчемне Забути і пізнать надземне

(М. Вороний)

перен.

Надприродний, потойбічний, загробний

Спориш не смів уже сумніватися, що чув надземний голос

(І. Франко)

;

– А містицизмом взагалі ще менше займаюся. А ще менше вірю в силу надземних об'явлень, феноменів, снів і т. ін.

(О. Кобилянська)

;

Який перевищує звичайну міру чого-небудь; неземний

Билася

[душа]

в сумнівах, в печалі надземній, плакалася й скаржилася на відсутність гармонії

(Г. Хоткевич)

;

Очі отця Ізидора покрилися імлою якоїсь надземної туги

(Б. Лепкий)

;

По її серці розплилося таке щастя, така надземна розкіш, таке внутрішнє вдоволення, якого не зазнала вже віддавна

(А. Крушельницький)

;

Для студента першого курсу явища відбувалися в надземному сяєві: був закоханий так, що замість побуту відбувався урочистий сон

(В. Барка)

;

у знач. ім. надзе́мне,

ного,

с.

Те, що перевищує звичайну міру чого-небудь; надприродне (див. надприро́дний 1)

Дбайливо, мов золоті персні, оберігав

[Антон Никандрович]

таємницю свого потягу до надземного, вічного; він щоночі перед сном виймав з найглибшого куточка шухляди іконку Богоматері і .. прошіптував слова молитви

(В. Барка)