НАДЗВИЧА́ЙНО
.
1
. Присл. до надзвича́йний 1, 2
. Море – надзвичайно гарного кольору, далеко краще тут, ніж в Криму
(М. Коцюбинський)
;До кабінету увійшов високий на зріст, немолодий вже чоловік, надзвичайно імпозантної зовнішності
(О. Довженко)
;Костомаров, хоч і мало знав музику, розумів, що Аліна грає щось надзвичайно складне з технічного боку
(О. Іваненко)
;Вона, як завжди, була одягнена в народний одяг, який їй надзвичайно пасує
(Д. Білий)
.2
. у знач. пред.
Про дуже сильне почуття захоплення, замилування і т. ін. ким-, чим-небудь; чудово (у 2 знач.)
. В будинку гримнув оркестр .. Молодий граф Скаржинський скочив з коня: – У матері бал – чудово, надзвичайно!
(О. Донченко)
;Поклав
[професор]
руку Сахно на плече. – Це надзвичайно! – сказав він. – Я дуже вдячний вам, що ви прийшли саме до нас(Ю. Смолич)
;– Мiй покiйний чоловiк навчив мене розбиратися в ювелiрному мистецтвi, – говорила стара панi. – Те, що я бачу, – надзвичайно!
(І. Роздобудько)
.