НАДДА́ТИ
див.
наддава́ти
.НАДДАВА́ТИ
, даю́, дає́ш, недок., НАДДА́ТИ, да́м, даси́, док.
1
. чого, що і без прям. дод.
Додавати що-небудь до того, що вже було
. Гарно мені, що він
[чай]
і в руки гріє.., і бадьорить мене, неначе сили наддає(Панас Мирний)
;Утікання наддавало страху, діти бігли ще швидше
(Іван Ле)
;Сонце немовби наддало рішучості людям, що скупчились перед ворітьми. Гомін піднісся, зміцнів
(Є. Кротевич)
;Вона .. не спинилася б нізащо, навпаки, наддала б ще більшої моторності ногам, побігла б, як вітер
(В. Фіялко)
;//
кому, чому.
Робити кого-, що-небудь якимсь, надаючи певної якості, властивості
.Червоний убір на голові .. наддавав їй вид сільської дівчини в квітках
(І. Нечуй-Левицький)
;Тьмяне світло з вулиці, без проміння яскравого сонця наддає всім речам в хаті якийсь похмурий вигляд...
(Л. Старицька-Черняхівська)
.2
. чого і без дод.
Прискорювати, збільшувати швидкість руху
. Мусій крутив над головою кінцем віжок, від чого розпалений жеребець наддавав бігу
(Л. Смілянський)
;Не знаю випадків, коли .. втікач зупинявся. Навпаки – наддавав, і наш сьогоднішній втікач не виняток
(А. Кокотюха)
;Як наддав
[листоноша]
зі своєю поштою – лиш смуга встала, зашелестіло золоте листя під ногами(Є. Гуцало)
;Антілох до баских гукнув .. батькових коней: – Ну-бо, наддайте і ви! Й біжіть якомога жвавіше!
(Борис Тен, пер. з тв. Гомера)
.