СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
НА́ДГОЛОДЬ
, присл.
Без достатньої кількості їжі, не наїдаючись, відчуваючи голод
.
Він не звик до ситого життя, скільки пам'ятає – жив завжди надголодь
(Ю. Збанацький)
;
Працювали ми на сонці по вісімнадцять годин, надголодь, задихалися від спеки, від спраги
(О. Бердник)
;
– Самі сидите надголодь, а людям даєте, – невдоволено каже тітка
(Є. Гуцало)
;
Призвичаївся я їсти мало. Ходив надголодь
(М. Дочинець)
.