БРА́ТЧИК
, а, ч.
1
. Член компанії; товариш
. – Нащо ж ти п'єш, сину? .. Слухай отих братчиків, що понаводив з собою, то вони тебе підведуть!..
(Панас Мирний)
;– Слухайте, братчики! – говорить з дерева Ведмідь. – Ідуть уже, йдуть наші вороги!
(І. Франко)
.2
. Член братства (у 1 знач.)
. Увечері першого дня Різдва братчики кирило-мефодіївці зібралися колядувати до Миколи Гулака
(О. Кониський)
;Писав він
[І. Вишенський]
до простих письменних людей, міських та сільських священиків і братчиків(І. Франко)
;//
Член козацької Січі; січовик
.– А де ж твої братчики, січовики дунайські, що ти сам лежиш поміж очеретом?
(М. Коцюбинський)
;Єдиною надією
[посполитих]
були братчики з Низового війська Запорізького(П. Панч)
;Зібралися, скажімо, братчики відвідати колишнього курінного товариша, по конях та й гайда!
(із журн.)
.3
. іст.
Заможний ремісник, повноправний член цеху
. Ремісники в Україні у XVIII ст. об'єднувались у цехи. Тільки найбільш заможні ремісники були повноправними членами цехів, так званими братчиками
(з наук. літ.)
.4
. Пестл. до бра́тик.
Боками попри дорогу біжуть
[біжать]
її дві менші сестрички і братчик(Марко Черемшина)
.