СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
НАДВО́ДИТИ
, джу, диш, недок., НАДВЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. надві́в, вела́, ло́; док., кого, розм.
Проводити кого-небудь кудись, до якогось місця
.
Є звичай, що дівчину просить парубок до танцю, а потім надводить її на місце і дякує чемно за танець
(з навч. літ.)
;
Поцілувала
[Мартоха]
пані в руку за лікарство
[ліки]
і відпровадила її за ворота, ще й надвела трохи вулицею, для пошани
(Леся Українка)
;
Я вас надведу аж додому
(А. Кримський)
.