СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-13(А-ПОКІ́РНО)
?
НА́ДВЕ́ЧІР
, присл.
У надвечірній час; перед вечором
.
Надвечір Остап почав турбуватися: де ділася Соломія, що її нема досі? Чом вона не приходить?
(М. Коцюбинський)
;
Інколи надвечір, коли тиша і сутінь заповнюють садок і входять у будинок, на веранді чути тиху музику скрипки
(В. Собко)
;
Надвечір дзвонили дзвони січової церкви Святої Покрови, закликаючи козаків на молитву
(В. Чемерис)
;
Він вийшов у сад і спинився біля куща блідо-рожевої жимолості, яка починає пахнути надвечір
(Г. Пагутяк)
.