НАДВЕРЕДЖА́ТИСЯ
, а́юся, а́єшся, НАДВЕРЕ́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАДВЕРЕДИ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, док., розм.
1
. Знесилюватися, виснажуватися фізично
. Був дядько роботящий, землю шанував, і хоч змагали його злидні, та працював чоловік. Знесилювався, надвереджувався, сяк-так вибивався з голоду
(Б. Антоненко-Давидович)
.2
. перен.
Надто переймаючись чим-небудь, знесилюватися, виснажуватися психічно; уражатися (див. вражатися
. 1
)Двері були зачинені на висячого замка. Вони завмерли на мить, порозтуляли роти. – Це, певне, в Максима щось у голові надвередилося, – сказав Федір
(Валерій Шевчук)
;Заглибившись у самотні думи, вона надвередилась розумом, як то завжди бувало, і буде, і не може не бути з кожним, хто чинить насупроти усталеного ладу Творця
(Р. Доценко, пер. з тв. Ч. Діккенса)
.