НАДВЕРЕДЖА́ТИ
, а́ю, а́єш, НАДВЕРЕ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАДВЕРЕДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., розм.
1
. що.
Ушкоджувати тіло чи якусь його частину, роз'ятрювати рану; вередити.
Все ж перелом гірше і небезпечніше. Тепер тільки треба витримати, щоб нічим не надвереджувати ноги, а за це .. я боюся, знаючи, що ти не дуже-то вмієш витримувати до кінця скільки-небудь затяжну курацію
[затяжне лікування]
(Леся Українка)
;[
Аркадій
:]
Де бував? Мабуть, що геть усюди. І спину натрудив, і надвередив груди, Намуляв ноги, руки понатер...(Є. Плужник)
;Вона й не почула, як змерзла. Її охоплює .. неспокій за своє тіло, – за наче вперше в повному обсязі відкриту їй крихкість цієї посудинки, котру так легко надвередити, – і вона заходжується енергійно розтирати задубілі ноги
(О. Забужко)
; * Образно.
Куля .. ні в кого не влучила, тільки Остапове серце надвередила назавжди
(М. М. Тарновський)
;//
кого.
Знесилювати, виснажувати фізично
.Надвередити коня
.2
. що, перен.
Завдавати шкоди, вражати (див. вража́ти
1
2) – про психічне здоров'я.– Уявіть собі, Піпе, що надмірні переживання й жах перед смертю трохи надвередили розум жінки, і, опинившись на волі, вона побоялася жити серед людей
(Р. Доценко, пер. з тв. Ч. Діккенса)
.