НАДБІ́ГТИ
див.
надбіга́ти
.НАДБІГА́ТИ
, а́ю, а́єш, недок., НАДБІ́ГТИ, іжу́, іжи́ш, док.
1
. Біжучи, досягати чого-небудь, наближатися до якогось місця
. І все до жолобу старого надбіга: Вечірня з'єднує усіх тварин жага
(М. Рильський)
;Надбіг
[Лис Микита]
до калюжі, скочив у воду, щоб обмитися з фарби(І. Франко)
;Олекса, надбігши до рову, як був, у повнім розбігу, стрибнув прямо перед собою
(Г. Хоткевич)
;//
Швидко, поспішно приходити, прибігати
.Заспані діти і ягнята на толоці собі збір мають. Тут мами надбігають і приносять хліб і сир своїм, аби не поголодніли, в поле
(В. Стефаник)
;З лісу надбігав вістун: – Де тут чотовий? Наказ від курінного!
(О. Лисяк)
;Ось надбіг отрок і звістив, що на шляху за ними показуються поодинокі їздці
(Юліан Опільський)
; * Образно.
Надбіг і майже відбігає вже, не оглядаючись, кучерявий червень
(Є. Кротевич)
;Вже з піснями розколисаними Голий березень надбіг
(М. Рильський)
;//
Швидко приїжджати, прибувати.
Машини то надбігають, то відходять, а мені й не рушитися без білета
(Н. Кобринська)
.2
. тільки 3 ос.
Швидко насуваючись, покривати собою
. За хатами надбігає з піль теплий вітерець і аж до ніг стелиться, щоб дальше, тільки дальше йти...
(Ірина Вільде)
;Валом надбігла вода і заплюскотіла при ногах монголів
(І. Франко)
;З моря надбігла прибійна хвиля і залила Тико
(М. Трублаїні)
.