СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
НАДБІГА́ТИ
, а́ю, а́єш, недок., НАДБІ́ГТИ, іжу́, іжи́ш, док.
1
.
Біжучи, досягати чого-небудь, наближатися до якогось місця
.
І все до жолобу старого надбіга: Вечірня з'єднує усіх тварин жага
(М. Рильський)
;
Надбіг
[Лис Микита]
до калюжі, скочив у воду, щоб обмитися з фарби
(І. Франко)
;
Олекса, надбігши до рову, як був, у повнім розбігу, стрибнув прямо перед собою
(Г. Хоткевич)
;
// 
Швидко, поспішно приходити, прибігати
.
Заспані діти і ягнята на толоці собі збір мають. Тут мами надбігають і приносять хліб і сир своїм, аби не поголодніли, в поле
(В. Стефаник)
;
З лісу надбігав вістун: – Де тут чотовий? Наказ від курінного!
(О. Лисяк)
;
Ось надбіг отрок і звістив, що на шляху за ними показуються поодинокі їздці
(Юліан Опільський)
;
* Образно.
Надбіг і майже відбігає вже, не оглядаючись, кучерявий червень
(Є. Кротевич)
;
Вже з піснями розколисаними Голий березень надбіг
(М. Рильський)
;
// 
Швидко приїжджати, прибувати.
Машини то надбігають, то відходять, а мені й не рушитися без білета
(Н. Кобринська)
.
2
.
тільки 3 ос.
Швидко насуваючись, покривати собою
.
За хатами надбігає з піль теплий вітерець і аж до ніг стелиться, щоб дальше, тільки дальше йти...
(Ірина Вільде)
;
Валом надбігла вода і заплюскотіла при ногах монголів
(І. Франко)
;
З моря надбігла прибійна хвиля і залила Тико
(М. Трублаїні)
.