СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
НАДБИ́ТИ
НАДБИВА́ТИ
, а́ю, а́єш, недок., НАДБИ́ТИ, наді́б'ю́, наді́б'є́ш; наказ. сп. надби́й; док., що.
Б'ючи, ударяючи по чому-небудь, пошкоджувати – робити тріщини, щербини і т. ін.
Миючи посуд, дівчина випадково надбиває край своєї улюбленої чашки
(із журн.)
;
// 
Розбивати не зовсім, не до кінця
.
– Розпочнемо переговори з Несміяновим ніс до носа, а там буде видно. – Хто кого... – докинув отаман Лихо й надбив вершечок яйця об кухоль
(В. Шкляр)
;
// 
Відбивати шматочок чого-небудь
.
Мулярі, зводячи стіни будинку, нерідко надбивають цеглу або ж обчищають її поверхню
(із журн.)
.