СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
НАДАРЯ́ТИ
, я́ю, я́єш, недок., НАДАРИ́ТИ, дарю́, да́риш, док., кого, розм.
1
.
Дарувати що-небудь або багато чогось; надаровувати (у 1 знач.)
.
– Я чоловiк з достатком. Маю добрi доходи. Посланцi з усяких держав надаряють мене багатими подарунками
(І. Нечуй-Левицький)
;
От з'явивсь язичник Вальдабрун .. Прийняв він схвально зраду Ганелона І надарив мечем, багатством добрим
(В. Пащенко, пер. з фр. епосу “Пісня про Роланда”)
;
* Образно.
Іще хлоп'ятком бувши, чарував
[Б. Сметана]
Пражан вибагливих своєю грою, А виріс – і почав їх надаряти, Одважний учень сміливих майстрів, Натхнення невсипущого дарами
(М. Рильський)
;
Уже найближча хвиля надарила їй
[Дозі]
до того добру нагоду
[надати послуги повстанцям]
(І. Франко)
.
2
.
чим.
Наділяти чим-небудь, давати щось як подарунок, нагороду
.
Надарив Бог зайця хвостом
(приказка)
;
“Покинув мене! Не схотів зо мною втікати! А яким щастям я тебе надарила б!” – неначе говорили її очі
(І. Нечуй-Левицький)
;
// 
Віддячувати подарунком за щось
.
– Хто поб'є кого, того цар надарить, А хто битий буде, того Бог простить!
(М. Рильський (ред.), пер. з тв. М. Лермонтова)
;
// 
чим, перен.
Давати кому-небудь добрі поради, побажання і т. ін
.
Балабуха не спромігся дати за Настю приданого ні мідного шага й тільки надарив своїм благословенням на дорогу
(І. Нечуй-Левицький)
.